Месяц: Ноябрь 2023

---

Зикунов Петро – заслужений художник України з 2006 року. Він є членом НСХУ з 1980 року та доцентом кафедри малюнку, живопису та скульптури в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Народився у селі Зеремля Баранівського району Житомирської області. Закінчив Київський художній інститут( нині Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури України). Серед його викладачів були В. Виродова- Готьє, А. Пламеницький, О. Сиротенко, К. Трохименко.

Був заступником голови Київської організації Національної спілки художників України та заступником голови НСХУ. Він активно поєднує творчість з викладацькою роботою в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. Основні галузі творчості — станковий і монументальний живопис. Створює пейзажі Житомирщини, Київщини, Полтавщини, Криму, Карпат, а також сюжетні композиції, портрети. Брав участь у розписах Михайлівського Золотоверхого собору та Трьохсвятительської церкви у Києві. Учасник всеукраїнських та зарубіжних мистецьких виставок від 1972 року. Окремі полотна зберігаються в Національному художньому музеї України, Севастопольському художньому музеї, Вінницькому і Чернігівському краєзнавчих музеях.

Визначні українські митці висловлюють свої враження про Петра Зикунова. Зокрема, Василь Шкляр, український письменник і громадсько-політичний діяч, підкреслює його простоту та щирість, які відображаються в його творчості. Іван Пилипенко, заслужений діяч мистецтв України, відзначає теплі стосунки та товариську натуру Петра, а також його вплив на молодих художників. Олександр Яковчук, заслужений діяч мистецтв України і професор, наголошує на професіоналізмі та різноманітності творчого напрямку Зикунова, а також виражає вдячність за його твори, які прикрашають його оселю.

Ці висловлювання свідчать про великий внесок Петра Зикунова в українське мистецтво та його значущість як художника та особистості.

#Nezlamni_художники

---

Кирилова Олександра митець, який не тільки займається творчістю, а й навчає майбутніх художників. Вона є старшим викладачем кафедри малюнку у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну.

Олександра працює дуже широкому спектрі галузей — станкового живопису, графіки, мозаїки, монументального живопису та вітражу.

З 1992 року є Членом Національної спілки художників України.

У 2018 році була нагороджена подякую Міністерства освіти і науки України

У 2019 році отримала подяку київського міського голови «За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти»

4 – персональні виставки

19 — міжнародних та всеукраїнських виставок за її участі

250 – творів живопису та графіки

#Nezlamni_художники

---

Творчі люди — індивідуалісти, а їх роботи — дзеркало їх самих. Характер, енергія, харизма — все це про художницю Катерину Корнійчук. В її роботах  відчувається вплив первісного народного мистецтва, українського фольклору та язичних символів. Основними напрямами в графіці є літографія, офорт та монотопія.

Постійні експерименти у творчості, цікаві поєднання, такі як симбіоз абстрактної форми з фігуративним малюнком у її роботах підкорили багато сердець на міжнародних та всеукраїнських виставках, а наразі зберігаються у багатьох музейних і приватних зібраннях в Україні та за кордоном, а також Дирекції виставок НСХУ, Будинку-музеї А. П. Чехова (Ялта), Сумському обласному художньому музеї ім. Н. Онацького та інших.

Персональні виставки:

1991 рік — у Бока-Ратоні (США)

1994 рік – у Вашингтоні, Такомі, Сіетлі (США)

 З 1996 року і до сьогодні – у Києві (Україна)

Член Національної спілки художників України з 1988 року.

Лауреат премій: Міжнародного фестивалю музичних спектаклів (Бурса, Туреччина), Міжнародного фестивалю сучасної німецькомовної драматургії (Мюльхайм, Німеччина) та інші.

#Nezlamni_художники

---

Тарас Гончаренко народився у Києві 21 червня 1962 року в родині митців, а через два роки батьки подарували йому брата Юрія. Відтоді брати йдуть по життю пліч-о-пліч.

Тарас закінчив у 1986 році Київський державний художній інститут, а в 1990 році творчу майстерню Академії Мистецтв. З 1989 року є Членом Національної спілки художників України.  З 1991 року й понині –  старший викладач на кафедрі малюнку Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Студенти завжди з радістю відвідують дисципліни, які викладає Тарас Гончаренко.

 Як митець, працює в галузі монументального та графічного мистецтва. Бере участь у міжнародних виставках з 1984 року, а також має персональні виставки у Києві.

Ескіз який швидко зробив талановитий дідусь, але не встиг втілити у життя, брати Гончаренки взяли за основу для одного з найвідоміших своїх спільних витворів – Триптиху «Геноцид» 1989 року. Ще зовсім молодими вони не побоялися порушити питання страшних подій 1932-1933 років в радянській (на той час) Україні. Були хвилювання, що така подія так просто не минеться, але попри все, триптих мав успіх та став відомим далеко за кордоном. 

#Nezlamni_художники

---

Ця історія про сильну, вольову та красиву Вікторію Амеліну, яка зображена на картині заслуженого художника України Зикунова Петра в рамках проєкту «Nezlamni.UA».

Вікторія Амеліна – українська письменниця, лауреатка національної премії Коронація Слова 2014 за лірику та членкиня PEN Ukraine.

Народилась 1 січня 1986 року у Львові. Здобула освіту у НУ «Львівська політехніка», ступінь магістра комп’ютерних технологій. Працювала за фахом у міжнародних IT компаніях, але згодом зрозуміла, що її покликання в іншому – письменництві. З 2015 року Вікторія повністю зануртується у творчість й не помиляється у виборі, адже вже з дебютного роману «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» її одразу помічають:

2014 рік – роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» входить у топ 10 «ЛітАкцент–2014».

2015 рік — роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» номіновано на премію Валерія Шевчука та входить до списку премії.

2016 рік – на Міжнародному фестивалі «Запорізька книжкова толока — 2016» дві книги стають призерами конкурсу: роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» у номінації «Українська  художня література. Проза», а в номінації «Дитяча література» -«Хтось, Або Водяне Серце».

2017 рік — роман «Дім для Дома»  входить у Видавництво Старого Лева, також згодом входить до списків премій ЛітАкцент року, премії Міста Літератури ЮНЕСКО, а також літературної премії Європейського Союзу.

 Події 24 лютого 2022 року сколихнули весь світ, документуванням жахливих подій та воєнних злочинів почала займатися громадська організація Truth Hounds, до якої приєдналась Вікторія Амеліна. Цього ж року у вересні вона знайшла той самий щоденник письменника Вакуленка В. в селі Капитолівка Харківської області, де були занотовані правдиві та болісні записи від початку вторгнення та до його викрадення російськими загарбниками у рідному селі.

Вікторія мала писати одну із трьох книг в рамках культурного проєкту «Nezlamni.UA», але 27 червня 2023 року під час зустрічі із делегацією з Колумбії стався ракетний обстріл Краматорська Росією, делегація та Вікторія були на обіді у піца-барі «Ria Lounge».

Учасники делегації були поранені, але найбільшої шкоди зазнала Амеліна – череп був пошкоджений шматком металу, вона одразу втратила свідомість. Її швидко перевезли до Дніпра, лікарі довго виборювали життя, але, на жаль, Вікторія пішла з життя. Це сталося 1 липня 2023 року.

Поховали Вікторію Амеліну на 78 полі Личаківського цвинтаря міста Львова.

Художник Зикунов Петро – Заслужений художник України та Член Національної спілки художників України (НСХУ).

Дізнатися більше про художника тут.

#Nezlamni_герої